Робота з батьками

Родина – школа любові

 З історії родини країни України

З давніх-давен українці розглядали рід, родину, сім’ю як святиню, а виховання дітей – як святий обов’язок батьків. Завдяки вихованню в родині український народ продовжував себе в своїх дітях, передавав свій національний дух, характер, традиційну родинно-побутову культуру.

Як й інші народи, українці вбачали в родині найважливішу й неодмінну умову життя кожної людини, основу гармонійного способу життя. В українських родинах дітей завжди вчили, що людина невіддільна від свого роду, нації. Головним охоронцем ладу в родинах був звичай.

В основі традиційного родинного виховання завжди була спільна трудова діяльність батьків і дітей.

В українській родині батьки звертали увагу на виховання в дітей прагнення жити й творити за законами краси, завжди намагалися прикрасити свій побут, одухотворити працю, облагородити стосунки між членами родини.

Знання свого родоводу, історичних і культурних надбань предків необхідне сьогодні не тільки для піднесення національної гідності, а й для використання кращих родинних традицій у сучасному житті.

Що країна – то родина, що край – то звичай, що держава – то свій закон.

Права та обов’язки батьків і дітей записані в Основному Законі України.

Стаття 51

«Ніхто не вправі в будь-яку годину

Вступити в шлюб примусити людину.

Права й обов’язки у шлюбі та сім’ї

Для кожного з подружжя рівні всі,

Несуть обов’язки батьки перед дітьми –

До повноліття їх утримують вони.

Якщо непрацездатними стають батьки,

То повнолітні дочки та сини

Про них повинні піклуватися,

Свого коріння не цуратися.

Державою охороняються батьківство,

Сім’я, дитинство, материнство».

Стаття 52

«Поза шлюбом чи у шлюбі народжені діти,

Вони всі державі любі, вони – її квіти.

Незалежно від народження, походження нині

Рівні у своїх правах діти в Україні.

Переслідує закон явища брудні –

Насильство над дитиною, експлуатацію її.

Держава забезпечує належне виховання,

Утримання безпечне дітей-сиріт та тих,

Що втратили батьківське піклування.

Діяльність благодійницьку щодо дітей в державі

Остання заохочує, підтримує й надалі».

Шановні батьки, пам’ятайте!

Ø  У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне заняття.

Ø  Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким у результаті «виховання».

Ø  Пам’ятайте, батьки! Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я.

Ø  Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.

Ø  Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею!

Ø  Говоріть з дитиною так, щоб не залишалось жодного сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.

Ø  Будьте навіть у дрібницях до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності діти помічають дуже добре.

Ø  Не забувайте поділитись зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Десять «не можна»

В.О. Сухомлинського

1.    Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це величезне блюзнірство.

2.    Не можна сперечатися з шановними і дорослими людьми, особливо зі старшими.

3.    Не можна ледарювати, коли всі працюють.

4.    Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі, а у товариша є.

5.    Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі – кращий шматочок на столі, смачну цукерку, кращий одяг.

6.    Не можна робити того, що осуджають старші.

7.    Не можна залишати рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого.

8.    Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і порад у старших, особливо в діда, не попрощавшись із ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги.

9.    Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

10.     Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен перший привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я.

Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте її, або наказуєте її. Ви виховуєте її кожної миті вашого життя… Те, як ви вдягаєтеся, як розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або засмучуєтеся, як ви спілкуєтеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету, - усе це має для дитини велике значення… У виховній роботі немає дрібниць. Дрібниці діють регулярно, щодня, щогодини…

Тож навчайте дитину добра, працьовитості не лише словом, а й своїми справами, добрим прикладом життя і поведінки.

Пам'ятки для батьків

Шановні батьки!

Підлітковий вік -  вік Вашої дитини, дуже відповідальний для її подальшого розвитку, становлення.  Саме в цей період дитина  починає ставати дорослою: визначається у світі цінностей,  активно набуває досвід спілкування,  відкриває  та стверджує свою унікальну й неповторну  особистість. Саме в цьому віці важливо зробити свідомий вибір орієнтирів свого майбутнього, картинка цього  бажаного майбутнього повинна стати   більш чіткою та особистісною. Для цього потрібно визначитися й у виборі професійного напрямку.

Сподіваємось, що надана Вам інформація допоможе зорієнтуватися  в   цій ситуації, зрозуміти, яким чином Ви можете допомогти Вашій дитині.

Кроки  до  професійного самовизначення

1. Спостерігати за  інтересами, здібностями, темпераментом, особливостями  пам’яті, уяви сина (дочки).

2. Прислухатися до їхніх  відчуттів, бажань, інтуїції.

3.Визначити  професійний напрямок, або кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння та працевлаштування.

4.Шукати якнайбільше інформації про цей напрямок,  професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.

5.Спробувати знайти можливість для спостережень дитини за  діяльністю  спеціалістів.

6. Визначити фізичні  характеристики та психологічні якості, необхідні для кожної з  цих професій.

7.„Приміряти” на свою дитину  ці види діяльності.

8.Скласти список суттєвих можливостей професій (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня, тощо), та складнощів (високе навантаження, ненормований робочий час,  значне фізичне навантаження, тощо) і допомогти  проаналізувати сину (дочці) їх, співвіднести з життєвою метою, очікуваннями, мріями. Порівняти, зважити всі „плюси” й „мінуси”.

9.Зробити остаточний  вибір.

10.Розпланувати кроки до бажаного, продумавши й запасний варіант та впевнено разом  йти до мети.

Познайомтесь з типовими помилками  підлітків в ситуації вибору професії для того, щоб їх уникнути :

·        Поділ професій на «престижні» і «непрестижні».

·        Ототожнення навчального предмета з професією.

·        Перенесення ставлення до людини на професію.

·        Спонтанний вибір лише під чиїмось впливом.

·        Неправильне уявлення про характер праці в певній трудовій діяльності.

·        Вибір під впливом  певних обставин.

·        Думки про легке життя.

Шановні батьки!

Дуже часто можна почути від дорослих людей про своїх друзів: «Ми товаришуємо з дитинства». Вони цінують цю дружбу, тому що вона безкорислива та найміцніша. Але, коли мова заходить про наших дітей, про їх вибір друзів, дорослі перестають  розуміти свою дитину, її почуття та бажання.

«Мій син зв’язався з поганою компанією?», «Чому дочка товаришує з цими поганими дівчатами?».Такі скарги батьків можна почути досить часто.

Для початку змінимо постановку запитання: замість  «у дитини погані друзі» будемо говорити «його друзі мені не подобаються». Навіть, якщо вам дійсно не подобаються   друзі Вашої дитини, не поспішайте  вимагати розриву відносин.

1.Є сенс замислитися: чому друзі доньки чи сина  нам неприємні, чи дійсно  ці  стосунки  є небезпечними. Можливо ви боїтесь втратити свій авторитет, прагнете повністю контролювати дії, контакти дитини. Не дивно, що в цій ситуації вона бунтує, конфліктує, або зростає несамостійною.  

2.Спробуйте зрозуміти, чому Ваша дитина обирає  саме такого друга. Було б дуже добре  познайомитись  нею ближче, з її сім’єю. Можливо, це багато що вам прояснить у становленні особистості сина чи доньки.

3.Якщо ви впевненні, що такі друзі для Вашої дитині можуть стати  провокуючою ситуацію. Обов’язково обговорюйте ваші побоювання. Показуйте дитині всі плюси та мінуси даної ситуації. Частіше говоріть «Я впевнений, що ти в будь – якій ситуації  ти поведеш себе гідно. Я довіряю тобі».

4.Можна піти іншим шляхом – докласти всіх зусиль для того, щоб  у Вашої дитини з’явилися нові друзі - її мама і тато. Ви можете зайняти важливе місце в житті підлітка, налагодити з ним психологічний контакт. Для цього потрібно не так багато, і не так мало, а саме: постійне бажання зрозуміти, відчути свою дитину, прийняти її точку зору, нехай неправильну, з розумінням вести розмови з дня в день, не зриваючись на крик і образи, говорити з нею так, як  Ви б хотіли, щоб Вона говорила з Вами.

5.Не слід забувати, що спільнота однолітків – це дуже важливий середовище розвитку дитини,  канал життєво важливої інформації. Зміни, які відбуваються з дитиною під час контакту з друзями, закономірні. Важливо виховувати особистість, яка критично мислить, відкрито і доброзичливо відноситься до оточуючого світу. А це запорука життєвого успіху, в тому числі і дружби.

Шановні батьки випускників!

Для кожного з Вас та Вашого сина, чи  доньки   цей рік дуже важливий - потрібно остаточно визначитися з  планами на майбутнє та зробити відповідальні кроки у напрямку їх здійснення. Зовнішнє тестування, випускні, а потім вступні екзамени - серйозне випробування для знань кожної молодої людини, та для її здоров′я.  Важливо підготуватися самим до хвилюючих ситуації та знати, як допомогти своїй дитині. Сподіваємось, що наведені нижче рекомендації стануть Вам в нагоді.

     З’ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпайте за живе. Проблема, витягнута з підсвідомості, - уже наполовину вирішена. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви доберетеся до кореня своїх проблем і набагато скоріше знайдете вихід із ситуації.

     Не видавайте себе за бідну ягничку. Перше, коли захочеться розвинути з дріб’язкової проблеми маленьку трагедію, слід знайти людину, якій би жилося  набагато гірше, і допомогти їй.

     Сплануйте свій день. Учені помітили. що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нестачу часу. Упоратися з перевантаженнями елементарно: розпишіть свої дії, розподіливши за ступенем важливості, і виконуйте свій план - допомагайте своїй дитині також чітко планувати роботу з підготовки до тестування, екзаменів.

     Не згущуйте хмари.  Люди схильні до стресових  реакцій, будь-яку проблему роздувають до масштабів всесвітньої катастрофи. Насправді жахливі обставини в нашому житті трапляються нечасто. Тому викиньте з голови надумані проблеми, а також ті, які ви не в змозі вирішити - Ваша допомога випускнику в такому позитивному аналізі ситуації тестування, здачі екзаменів буде актуальною.

     Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. при цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Вирватися  зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющте очі  й подумки перенесіться на берег моря, лісову галявину тощо. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони,  уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу в ділянці пупка (ліва знизу). Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, збагатити мозок киснем і заспокоїтись.

     Не забувайте хвалити себе  і свою дитину щоразу, коли вам удається впоратися із хвилюванням. Наприклад, купіть собі що-небудь у подарунок. Причому робити це потрібно не тільки заради себе, скільки заради свого мозку. Ваша сіра речовина теж має потребу в подяці за відмінно виконану роботу.

     Усміхайтеся,  навіть   якщо  вам  не  сильно  хочеться.  Сміх позитивно  впливає  на  імунну  систему,  активізуючи  Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.

     Робіть самі та пропонуйте дитині фізичні вправи не менше 30 хвилин на день. Замість того, щоб відлежуватись у ліжку, бігайте. За твердженням лікарів, найантистресовіші  види спорту – біг і спортивне ходіння.

     Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу.  Він міститься в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині і волоських горіхах.

Сім батьківських заповідей

1.      Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2.      Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3.      Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4.      Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5.      Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6.      Усвідомте: для дитини зроблено не все.

7.      Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Почуйте серцем голос Вашої дитини

·         Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

·         Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

·         Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

·         Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую “Забагато, задовго, зачасто”.

·         Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

·         Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.

·         Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

·         Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

·         Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.

·         Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.

·         У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

·         Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.

·         Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

·         Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

·         Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.

·         Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

·         Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.

·         Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також “як” і “чому”.

·         Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

·         Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

·         Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

·         Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

·         Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.

·         Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

·         Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

·         Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.