Виховні години

                                 Виховання – велика сила:
воно вирішує долю людини

                                                                                                                  В. Бєлінський

Дружба - найцінніший скарб!

Як будемо у дружбі жити,

 нас ні­кому не зломити.

Мета: розкрити зміст понять «дружба», «дійсний друг»;прищепити учням повагу до цінностей дружби; вчити дружити і толерантно ставитися до оточуючих; сприяти розвиткові критичного ставлення до себе і своїх особистих якостей, терпимості й коректності в спілкуванні з друзями.

Завдання 1.
Перед вами написані іменники. Усі вони характеризують поняття, яке вам потрібно вгадати,щоб відгадати тему нашого заняття.Для цього, уважно прочитайте ці слова і зверніть увагу на літери, з яких вони починаються.
Доброта

Радість

Уміння

Жертовність

Бадьорість

Акуратність

Сьогодні ми з вами поговоримо про дружбу. Про дружбу написано тисячі сторінок, сотні віршів, поем, романів. Говорять, що дружба потрібна людині тільки трішечки менше, ніж їжа та повітря.
Зараз усі ви – школярі. Основна ваш праця – навчання. Воно вимагає вміння жити в колективі, довіряючи одне одному, організованості, дисципліни, відповідальності за свої слова та вчинки. Саме в школі ви вчитеся підпорядковувати свої інтереси інтересам класу, шанувати старших, довіряти й поважати товаришів.
Якби люди були неуважні одне до одного, не раділи успіхам своїх товаришів, не співчували їм у невдачах, життя стало б нестерпно важким і сумним.
Вам ще довго доведеться крокувати з класу в клас пліч – о – пліч. Перед вами буде виникати безліч проблем, але я хочу сподіватись, що ви принесете у своїх серцях довіру до людей, добро, уміння дорожити дружбою.

Завдання 2

У вас на партах лежать серця, я хочу, щоб ви зараз написали побажання і подарували її своєму другові.

Я вам бажаю бути добрими, відвертими, веселими, щирими. Нехай біля вас завжди будуть люди, які можуть розділити  з вами радості і печалі, допомогти у складній ситуації, завжди вислухати. Бажаю щоб у кожного з вас був справжній друг!

Наш клас – це маленька сім'я. Хотілося б, щоб в нашій сім'ї завжди панували доброта, пошана, любов, взаєморозуміння.
В усі часи , і в різних народів дружба і вірність була головною із чеснот,ознакою благородності і поваги.
Жили колись давно у степах України мужній народ-скіфи.Скіфи шанували людину незалежно від її національності за розум та душевні якості й понад усе цінували міцну чоловічу дружбу. У скіфів був священний обряд побратимства:
Спочатку скіфи давали один одному страшну клятву:жити у злагоді і ,якщо треба, вмерти один за одного;
Далі після присяги,надрізавши собі пальці,вони збирали кров у чашу і пили її разом.
Після цього обряду скіф ставив свого друга дорожче за сім`ю, жінку та дітей.
Пройшли століття,змінилися покоління ,але святі поняття дружби і вірності не згинули,а дістали нове звучання у нових хазяїв українських степів-козаків. На знак побратимства запорожці обмінювалися хрестами і все в них ставало спільним. Кожний вважав своїм обов`язком піклуватися за долю названого брата. У боях вони завжди билися поруч,якщо один попадав у полон,то інший намагався викупити його, а якщо одного з побратимів убивали,то другий був повинен помститися за нього.Побратимство –це одна із таємничих причин непереможності і сили козаків.

Завдання 3.
В пам`яті українського народу залишилося багато прислів`їв та висловів про дружбу.

Доповнити вислови :

1.Хочеш знайти друга - сам стань другом.

2.Дерево міцне корінням ,а людина-друзями.

3.Друга за гроші не купиш.

4.Не той друг,що медом маже,а той,хто правду скаже.

5.Сонце зігріває повітря,а друг-душу.

6.Скажи мені ,хто твій друг,і я скажу,хто ти.

Завдання 4.
Складіть власні правила товаришування (учні записують на кольорових  пелюстках і приклеюємо до квітки )
1. Бути щирим, відвертим.

2. Не видавати секретів інших.

3. Ділитися з друзями (другом).

4. Не ображати друзів.

5. Не боятися попросити пробачення.

6. Допомагати другові у всьому
7. Дарувати друзям подарунки.

8. Вітати зі святами.

9. Разом робити різні справи.

10. Зберегти друга в серці на все життя.

     Мені дуже сподобалося, які правила дружби ви склали. Життя інколи буває непростим і ставить перед нами випробування. Тож нехай ці правила  збережуться у вашій пам’яті назавжди і вказують вам правильний шлях у складних ситуаціях.

Завдання 5.
Гра «Хто мій друг?»

Діти по черзі розповідають про своїх товаришів у класі, не називаючи їх імен. Слухачі повинні за описом відгадати ім'я друга. Той, хто правильно відгадав, описує  свого друга і так ланцюжком.

Завдання 6.

1. Практична робота
Розфарбуйте запропоновані Вам предмети одягу.

Відтінків якого кольору вийшло найбільше?

Червоному кольору надають перевагу люди з альтруїстичними схильностями. Як правило, одяг, в якому переважає такий колір, носять сміливі, вольові, рішучі й товариські люди.

Жовтому кольору надають перевагу ті, хто любить спокій і мир; як правило, з такими людьми завжди легко спілкуватися. Шанувальники цього кольору впевнені в собі, своїми діями вони прино¬сять задоволення тим, хто їх оточує; вони швидко знайомляться з новими людьми, дають слушні поради, не зосереджують увагу на своїх невдачах.

Зелений колір приваблює того, хто бажає якомога швидше досягти мети, є надзвичайно наполегливим і не схильним до компромісів. Як правило, таким людям важко перебувати в колективі через свою прямолінійність і критичність.

Синій колір — це колір скромних і м'яких людей. Зазвичай, ті, хто надає перевагу цьому кольору, легко знаходять собі приятелів у будь-якому колективі, схильні йти на компроміс, не дратівливі й завжди готові допомогти у важку хвилину.

Рожевий колір виказує емоційних і вразливих людей. Ці люди аж ніяк не прагматики, вони готові любити увесь світ і прагнуть зробити його добрішим.

Коричневий колір полюбляють шанувальники норм, правил та традицій. Зазвичай, це статечні люди, з гарним матеріальним становищем, вони чітко знають, що добре, а що погано.

Чорному кольору надають перевагу ті, хто не дуже впевнений у сьогоднішньому дні й у своєму становищі, для шанувальників цього кольору життя розфарбоване в похмурі тони.

Сірому кольору надають перевагу обережні люди; вони готові сто разів подумати, перш ніж прийняти якесь рішення, але й від нього можуть відмовитися в останню мить. Як правило, ці люди надзвичайно обережно налагоджують стосунки й не схильні заво¬дити нові знайомства.

2. Розглянемо ситуації.

Ситуація №1

Дмитро і Сашко. Двоє семикласників, Дмитро і Сашко, схилилися над аркушиками паперу. Сьогодні в класі найвідповідальніша контрольна з математики. Учитель сказав, що письмову роботу посилатимуть у район, Дмитро — найсильніший математик у класі, він уже розв'язав задачу, вже переписує з чернетки на чистовик. Сашка посадили поруч з Дмитром, щоб підтягався. Бо Сашко — невстигаючий, некмітливий. Він не тільки тугодум, а й дуже самолюбивий хлопець. Ніколи не списує, не підглядає. Ось і зараз Дмитро відкрив перед Сашком чернетку. Дивись, ось же розв'язання задачі: досить одним оком глянути, якщо захочеш, і все стане зрозумілим, та Сашко насупився, вп'явся очима в свій аркушик і навіть глянути не хоче на роботу Дмитра. Дмитрові шкода Сашка. Недобре передчуття боляче стиснуло його серце. Знову буде, як і завжди після контрольної: у Дмитра — одинадцять, а в Сашка — трійка.

Запитання:

1) Чи хороший товариш Дмитро?

2) Як можна допомогти Сашкові?

3) Як би ви повелися в такій ситуації?

Ситуація №2

 А може, так і треба? Коли вчителька хімії принесла контрольні, Олена з Тамарою ще були подругами. І коли почала проставляти оцінки в журнал і кожний називав свою оцінку, все йшло добре. Але ось назвали прізвище Олени. «Чотири», — відповіла вона. Тамара так і підскочила: у зошиті подруги біла «трійка». — Вона обманює! — закричала Тамара. — У Олени не «чотири», а «три». Олена образилась на Тамару. «Я розумію, як вчинила погано. Але хіба повинні подруги робити так, як Тамара? Хіба не могла вона спочатку поговорити зі мною? Я й сама все зрозуміла б і перед вчителькою вибачилась би за обман. Чи, може, по-чесному так і треба?»

Запитання:

1) Чи правильно зробила Тамара?

2) Що їй треба було зробити?

Завдання 8.
Погляньте на свої парти. У Вас у всіх лежать гілочки. Згадайте казку «Батьківський заповіт» і ви зрозумієте для чого вони вам. У казці розповідається про батька, який перед смертю покликав своїх синів ,дав їм по гілці у руки і попрохав їх переламати. Сини виконали батьківську волю і переламали ці гілочки. Тоді батько зібрав ті гілочки докупи,перев`язав їх і знову попросив зробити те саме,але сини не змогли переломити цей оберемочок. Тоді батько сказав:»ось так і в житті кожного з вас окремо легко скривдити, образити, а якщо ви будете разом,то ніякі вороги вас не зламають і всі негаразди ви легко зламаєте .»
Отже,щоб зібрати гілочки в оберемок вам потрібно стати в коло і по черзі передати свою гілочку сусіду справа,при цьому говорячи йому комплімент.

Технологія «Мікрофон» та прийом «Незакінчені речення»
У тлумачному словнику написано:

«Дружба — це стосунки між людьми, засновані на духовній близькості».

Проблемне питання

- Так хто ж такий друг в нашому розумінні?

Екологічне виховання
 Казка про воду

  Жив-був цар, і було у нього три сини. Зібрав якось цар своїх синів і наказав їм принести ДИВО.  Старший син приніс золото і срібло, середній син приніс дорогоцінне каміння, а молодший син приніс звичайну воду. Почали над ним всі сміятися, а він і говорить: 

  - Вода - найбільше чудо на Землі. За ковток води ладен був віддати мені всі свої дорогоцінності подорожній , якого я зустрів.  Він мучився від спраги. Напоїв я його чистою водою і з собою дав. Не потрібні мені його дорогоцінності , зрозумів я, що вода дорожче будь-якого багатства. 

    А іншого разу бачив я засуху. Без дощу засихало все поле. Лише після того, як пішов дощ, воно знову ожило, наповнилося живильною силою.

   Наступного разу я допоміг людям загасити лісову пожежу. Багато тварин постраждало від нього. Не зупинивши пожежі, могло б і ціле село згоріти, якби на нього перекинулася пожежа. Багато треба було нам води, але ми подолали пожежу.

     А тепер, я гадаю, і ви всі зрозуміли, чому вода - ДИВО, адже без неї не було б нічого живого на Землі. І птахи, і звірі, і риба, і люди  жодного дня без води не проживуть. А ще вода має силу чарівну: перетворюється на лід, на пару, - закінчив молодший син свою розповідь, показавши всьому народові силу води.

     Послухав цар молодшого сина і оголосив воду найбільшим дивом на землі. Наказав він берегти воду, дбайливо ставитися до неї, оберігати від забруднень.

   

 

Міцне здоров’я – власний успіх

Мета:  Продовжувати знайомство з резервними можливостями організму, поглибити знання учнів про правильне харчування і його важливість для розвитку організму, навчити визначати індивідуальний режим харчування. Обладнання: пам'ятка по організації раціонального харчування.

Проведення заходу

Слово вчителя 

Їжа - життєва необхідність, яка до того ж викликає у людини різноманітні почуття. Багато причин підштовхують нас до прийому їжі. Ми їмо, щоб втамувати голод, отримати задоволення, відчуття радості. Інколи ми їмо в стані стресу. У кожного з нас ще з дитинства виробляється певний стереотип харчування. Спробуємо з допомогою питань анкети визначити свій індивідуальний стереотип харчування.

Анкета

1.  Що означає для вас їжа? (Насолода. Любов. Захист. Традиція. Вживання. Втамування голоду. Спілкування. Задоволення.)

2. Що впливає на те, як ви їсте? (Голод. Традиція. Смак. Реклама. Запах. Ціна продукту. Вплив ровесників. Упаковка).

3. Що змушує вас їсти? (Нудьга. Насолода. Щастя. Задоволення. Привабливий вигляд. Гнів. Втамування голоду. Розчарування. Приємні запахи).

Підведення підсумків: із анкети видно, що існує багато факторів, які впливають на наші стереотипи харчування. Деякі з них ви можете контролювати, інші не підкоряються нашому контролю. Завдання години спілкування - з'ясувати закони харчування і використати їх в формуванні індивідуального стилю харчової поведінки.

Групова робота.

Визначити закони харчування і узагальнити їх. Порівняти із зачитаними. Чи співпадають вони?

  Закони харчування.

Ще мудреці древнього світу розуміли, що помірність в їжі - запорука здоров'я і довголіття. А про тих, хто занадто багато їв, говорили: «Зажера риє собі могилу зубами». Особливо небезпечними є переїдання в наші дні. Адже в наслідок гіподинамії люди стали менше витрачати енергії. Головна заповідь здоров'я в наш час повинна звучати так: «Харчуватись розумно. Виявляти свої помилки в харчуванні і усувати їх!»

Помилка 1: ми їмо занадто багато, 10% дітей і 30% дорослих мають надмірну вагу.

Помилка 2: ми їмо занадто жирну їжу. Норма для дорослої людини - 80 гр. жиру на добу.

Помилка 3: ми неправильно вибираємо їжу. Неповноцінність їжі - наслідок нестачі вітамінів, свіжих овочів," фруктів, клітковини, білка, молока і риби. Зате в нашому раціоні забагато хліба, картоплі.

Помилка 4: ми п'ємо занадто багато.

Помилка 5: ми неправильно їмо, вживаємо їжу не регулярно, занадто швидко і великими порціями.

Помилка 6: ми їмо багато солодощів.

Помилка 7; ми неправильно готуємо їжу, зловживаємо кухонною сіллю. смаженим, вареним, навіть тоді, коли без цього можна обійтись.

Помилка 8: ми мало знаємо про харчування. Наука зібрала достатньо відомостей про раціональне харчування, але більшість людей користується ними мало.

Основі закони харчування " вживати різноманітні продукти харчування: * підтримувати нормальну вагу тіла: • * вибирати їжу з меншим вмістом жирів, холестерину; * вживати цукор лише помірно; * вибирати їжу багату овочами, фруктами, крупами; *помірно вживати сіль. Для розрахунку ідеальної ваги тіла,

Наслідки неправильного харчування:

- схильність до варикозного розширення вен;

- схильність до сердечної недостатності;

- підвищена схильність до інфекційних захворювань;

- поява цирозу печінки через ожиріння;

- захворювання, пов’язані з порушенням обміну речовин;

- підвищення тиску; - діабет;

- захворювання нирок;

- збільшення кількості жирових клітин у дітей;

- зменшення тривалості життя;

Гра «Корисні продукти»

Напишіть на аркушах паперу, які продукти є корисними для організму. Тепер кожна група називає свій продукт. Перемогла та група, у якої виявилося найбільша кількість корисних продуктів.

Психологія харчування: емоції, мотиваційні й смислові основи прийому їжі. Невід'ємною частиною раціонального харчування є культура харчування, яка має пряме відношення до засвоєння їжі і досягнення медико-біологічного ефекту. Зовнішня сторона (оформлення і сервірування столу) має виключно важливе значення. Нагадуємо ще раз, як потрібно правильно сервірувати стіл. (Розповідь гімназистки з практичним досвідом)

Тест «Хто як їсть?» 

Під час читання - можна передбачити, що людина, надто раціональна, часто робить декілька справ відразу;

на ходу - вічно поспішає, тому, що не дисциплінований і погано планує свій час; швидко - надає перевагу прискореному темпу життя, намагається негайно покінчити зі всіма справами, щоб почати нові;

повільно - вважає, що задоволення можна і потрібно отримувати від маленьких радощів;

за розкладом - дисциплінована людина, звикла берегти свій час.

Висновок: їжа українців відзначалась біологічною повноцінністю, тобто мала білки, жири, вуглеводи, багато вітамінів, мала достатню калорійність, була смачною і привабливою. Обряд прийому їжі об'єднував сім'ю. Українці відзначались гостинністю і веселим характером.

Здоров'я великою мірою залежить від самої людини. Тільки сама людина має регулювати своє харчування і це допомагає їй довго жити і зберегти власне здоров'я. Отже,правильне харчування та здоровий сон – запорука міцного здоров’я

Ціцкаво знати. Випишіть українські прислів'я та приказки про процес приймання їжі

Тема:  “Ой не ріж косу…” 

(виховання почуття дівочої честі й гідності)

Мета: виховувати моральну чистоту, естетичні, етичні норми поведінки, прищеплювати почуття прекрасного, сприяти впровадженню традицій українського народу в життя учнів.

Форма проведення: година спілкування.

Обладнання: Фотовиставка портретів дівчат і жінок із зачісками з довгого волосся, зразками укладання коси, фотографії із сімейних альбомів студентів. Написи «Ой не ріж косу…», «Коса – дівоча краса».

                                                  

Хід проведення

Вчитель оголошує тему спілкування, говорить, що ця тема хвилює багатьох митців України. Поети і композитор Михайло Ткач, виражаючи своє ставлення до цієї теми, написав пісню «Ой не ріж косу». Присутні слухають пісню у виконанні аудіозапису.

Вчитель. Коса булла гордістю дівчини, вираженням її честі, чистоти. У всіх родинах існував непорушний звичай: умившись рано, дівчина мусила насамперед навести лад, тобто розчесати волосся і заплести косу. Здавна вважалося найбільшим нехлюйством для дівчини чи жінки братися за будь-яку роботу чи сідати до столу із розпущеними косами. Про таку казали: «У неї в косах сім чортів кублилося». Громадська думка про дівочу охайність важила багато. Дівчину пізнавали по косі. Казали: яка коса – така й краса. Як і що робили дівчата, щоб їхні коси були красивими: блискучими, довгими, пишними? Вам було завдання розпитати своїх бабусь, як раніше доглядали за волоссям.

Учні відповідають. Мили голову яєчним жовтком, дощовою або сніговою водою. На зиму дівчата заготовляли пахучої квіти, якими прикрашали волосся взимку. Сушили м’яту, любисток, щоб волосся було пахучим, мили в цих травах голову. Полоскали настоєм з коріння лопуха, щоб воно не випадало, а краще росло. З цією метою втирали в шкіру голови сік цибулі.

Вчитель. І ось коли дівчина викохала гарне волосся і починала дівувати, їй хотілося завжди звернути на себе увагу найкращих хлопців. Для цього дівчата робили зачіски з кіс. Деякі з них ви зараз побачите. Я сподіваюся, що ми почуємо і розповіді про ці зачіски.

Учениці. Готуючись до сьогоднішньої розмови, ми підібрали фотографії своїх знайомих, родичів, на самих у молодших  і середніх класах, пропонуємо присутнім переглянути їх через епіпроектор. Ви бачите, що більшість дівчат носили волосся, заплетене в одну або дві коси, пов’язані на кінці стрічкою. Це була повсякденна зачіска. На вечір або в дні свят коси викладали на голові у вигляді віночка, а зверху накладали стрічку. Іноді дівчина викладала коси короною. Ця зачіска робила її величною, змінювала навіть ходу і змушувала високо тримати голову.

Учень. А я б звернув увагу на вулиці на ту дівчину, у якої коси були б заплетені незвичайно. Ось, наприклад, так, як у цієї дівчини (Демонструє фотокартку з зачіскою). Ця зачіска була поширена на Полтавщині, Київщині, Поділлі. Кіски тут плелися дрібненько. Волосся запліталося у багато понліток і закладалося на голові. Ця зачіска свідчила про дуже чепурну і наполегливу, працьовиту дівчину. А прикрасити таку зачіску ще квіткою, так усі парубки шиї звернуть.

Вчитель. Ми побачили багато красивих зачісок із кіс, почули розповіді про них, познайомилися з технологією їх створення. А чи помітили ви, що коса заплітається з трьох частин? Як ви думаєте, чому саме з трьох частин?

Учениця. Коли дівчата рано навесні виходили закликати весну, то заплітали вінки з живих квітів і заплітали косу. Це був цілий обряд. Ще давня людина поділила життя природи на чотири цикли: зима, весна, літо, осінь, залежно від руху сонця. І у весняних хороводах наслідували цей рух /«Кривий танець»/, і в способах плетіння вінка та коси. А разом це означало безкінечність життя природи і сонця, людського життя. Тому й співали: «А ми кривого танцю йдем, танцю йдем, а ми йому кінця не знайдем, не знайдем».

Вчитель. Отже, ви розповіли про два елементи коси, а який же третій? А третій – це символ шлюбу. Отож маємо триєдиний символ: сонця, урожайності та шлюбу. Коса і вінок – символи дівоцтва.

Дівчина до 6-7 років носила волосся вільно. Мама їй виготовляла обруч або пов’язувала стрічку, щоб волосся не падало на обличчя.

А коли дівчинка настільки підростає, що вже ставала помічницею в домі, її закосичували. Цей обряд проходив влітку. Мама запрошувала кількох старших дівчат, які мали репутацію працьовитих і скромних. Вони приносили в подарунок по стрічці. Одна з них заплітала дівчинці косу. Дівчинку вітали з першим закосиченням, а батьки пригощали дівчат печивом, цукерками, фруктами. Дівчата в Україні ходили з непокритими головами, що свідчило про їх честь і незайманість. А тим, хто втрачав їх, коси відрізали, голову покривали хусткою. Звідси походить і значення слова покритка. У давній Україні про таку дівчину казали: «вінок втеряла», «їй розплели косу». Навіть у народній пісні про це співалося (виконання пісні «Ой у вишневому саду»).

         Ой у вишневому саду, там соловейко щебетав.

         Додому я просилася, а він мене все не пускав.

         Доню моя, скажи, в чім річ? Де ти блукала цілу ніч?

         Чому розплетена коса, а на очах бринить сльоза?

         Коса моя розплетена, її подруга розплела.

         А на щоці бринить сльоза, бо з милим розпрощалася.

         Мамо моя, ти вже стара, а я весела, молода.

         Я жити хочу, я люблю, мамо не лай доню свою.

         Ой у вишневому саду, там соловейко щебетав.

         Додому я йшла сама, а він другую обнімав.

Жінки не мали права заплітати коси, прикрашаючи їх стрічками, і ходити з непокритими головами. Обов’язковим атрибутом одягу кожної жінки була хустка. Коли і хто її в’язав на голову дівчині?

Учениця. Обряд розплітання коси – це весільний обряд. У кінці першого весільного дня, коли сідало сонце, молоду садили на кожух, а молодий знімав фату, віночок і розплітав косу. А всі дивились на волосся: якщо воно чисте, вимите, то й дівчина чесна та працьовита, а якщо сяке-таке, то й дівчина така, а значить і дружина з неї буде не краща.

А був і такий звичай. Після весілля молоду садили на подушки. Змастивши волосся медом, кликали найменшого брата, який розплітав косу. А потім свекруха пов’язувала хустку. Також косу могли розплітати молодший брат і сестра по черзі, якщо була довга коса. Якщо ж рідних не було, то хтось із близьких родичів, але обов’язково, щоб був хлопець.

У цей час подружки нареченої співали величальну пісню косі. (Дівчата співають «Горіла сосна, палала»).

         Горіла сосна, палала, під ней дівчина стояла,

         Під ней дівчина стояла, русяву косу чесала.

         Ой коси, коси ви мої, добре служили ви мені,

         Більше служить не будете, під білий вільон підете.

         Під білий вільон з китцями, більш не піду я з хлопцями.

         Під білий вільон, під фату, більш не піду я за дружку.

         Горіла сосна, палала, під ней дівчина стояла.

Вчитель. А хто знає, чи зберігся цей обряд у нас на Дніпропетровщині?

Учениця. Так, зберігся, але дещо змінився. І зараз на кожному весіллі молодій знімають фату, а свекруха пов’язує їй на голову хустку. Правда, косу вже ніхто не розчісує, бо часто і розчісувати нічого. Але все одно елементи обряду збереглися. Так, наприклад, віночок, що був у молодої на голові, нікому не можна давати. Його зберігають до самої смерті. А коли людина вмирає, його зашивають у подушку, що кладуть у труну мерцеві під голову. Є прикмета: якщо весільний віночок і фата зберігається у сім’ї, то це подружжя ніколи не розлучиться.

Вчитель. Символ коси пронизує всю народну творчість і творчість письменників. Назвіть пісні, вірші, прозові твори, де згадується коса. (Студенти називають «Ой у вишневому саду», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Дорогою ціною» М. Коцюбинського, «Жовтий князь» В. Барки, «Марія»    У. Самчука, «Коси» М. Юхименка). Деякі з цих творів ми сьогодні вже чули, деякі вивчали, а ось вірш «Коси» давайте послухаємо.

         Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Ще ж від полюса і до полюса

Вас в віках прославляли віками,

Русі коси до самого пояса,

Коси, викладені вінками.

Ще ж і досі народ мій носить

Спогад лоскітний і щемливий,

Як дівча розплітало коси,

Як їх милий розплів, щасливий.

Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?

Чи дівчатам не має часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж одвіку були окрасою

Гордовитої українки.

Скільки суму в житті розважили,

Скільки болю вам завдавали!

Вас на золото щедро важили,

Як невільними продавали.

Шанували вас чорними, сивими,

Розпинали вас на охресті,

Не дарма ж ви служили символом

І незайманості, і честі.

Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?

Щоб там з косами не зробили,

Але давня луна доносить:

Тільки ти, що себе ганьбили,

Відтинали безжально коси.

Я не знаю, є, може, й правильні

Наші люди, що звичай стерли.

Та якби піднялися предки,

Чи від сорому не померли?

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?...

Вчитель. Після поразки Б. Хмельницького під Берестечком у 1651 р. всі дівчата одного села записалися до козацького війська. Щоб їх не впізнали, відрізали собі коси. Вони зважились на такий крок заради вільної, незалежної України. Колись тільки трагічні історичні обставини змушували дівчат обрізати коси. А зараз коса стала рідкістю, образ коси відійшов. Проте кожна дівчина повинна зберегти порядність і честь. Мода на косу рано чи пізно повернеться, але хотілося би, щоб повернулася і традиція народної етики, що символізувала глибокий дух дівочої чистоти. І що не кажіть, а дівчина з довгою, до пояса, косою – це диво. Її завжди помітиш. Особливо зараз. І подумаєш: а гарні були у нас звичаї! Так хай же вони відроджуються і в селі, і в місті, і в наших душах.

Цими словами мені й хочеться закінчити нашу розмову про косу – дівочу красу і побажати, щоб усі дівчата були закосичені, гарні, привабливі.